Відділ освіти Дубенської РДА

Шепетинська ЗОШ І-ІІ ступенів

'Село моє – найкраще в світі'

( нарис з історії с. Шепетин)

Шепетин - 2006

Підготував:

Вчитель Шепетинської ЗОШ І-ІІ ступенів

Левков Олександр Романович

«Схвалено»

Методичною радою Шепетинської ЗОШ І-ІІ ст..

(протокол № 3 від 10.01.07

Рекомендовано для використання на уроках з елементами краєзнавства патріотичного виховання школярів

 Село Шепетин  Рівненської області Дубенського району розміщене на  межі  Рівненської та Тернопільської областей  на відстані 24 кілометрів від м. Дубна та 11 кілометрів від м.Кременець. Воно належить до помірного кліматичного поясу, області помірно – континентального типу  клімату, природної зони мішаних та широколистих лісів, фізико – географічній області  Малого Полісся.

   Історична згадка про село Шепетин датується 1545 роком, коли село належало князям Острозьким.

   Першій письмовій згадці про населений пункт передувало заселення, освоєння цієї  території, а воно сягає сивої давнини, ще первісно - общинного ладу. Свідченням цього є знахідка : археолог О.Цинкаловський знайшов у піщаних надломах біля села Шепетин знаряддя  праці з періоду молодшого палеоліту  (азильська культура), крем’яні скалки, малі крем’яні ядрища, скалкові вістря у вигляді вербового листа.

    У період до ХVІ сторіччя дрімучі ліс на сході  населеного пункту, непрохідні болота на заході у долині річок Людомирка та Іква давали людям не лише рибу, звіра, ягоди, гриби, а також були надійними схованками від непрошених гостей-завойовників.

   Так у 1240-х  роках  ця місцевість була надійною схованкою для населення від навали монголо – татар  Бату хана (Батия), коли орда стояла табором біля Данилової  гори (тепер село Стіжок Тернопільської області) на відстані 4 –х кілометрів  від села. У часи навали було спалено Шепетинську церкву, яка стояна на місці сучасного кладовища.

    Дерев’яний Свято-Вознесенський храм був побудований на кошти прихожан в 1741 році.    В1876 році була збудована дерев’яна дзвіниця.   Цей храм за часів радянської  влади  (1984 р.) був зруйнований. У цьому храмі  була чудотворна ікона Богоматері,  яка , на жаль, втрачена. Про це свідчить книга Теодоровича 'Історико – статистичний

опис церков і приходів Волинської єпархії', де говориться наступне : ' В Шепетинській  церкві є чудотворна ікона Богоматері. На вузькому лиці Богоматері виразні три сльози  подібними до воску.

Свято вознесенський храм 1741 р.

( з фото 1932 р.)

    В 1990-1991 роках у Шепетині був побудований новий кам’яний з дзвіницею    Свято-Вознесенський храм , що був приписаний до с.Студянка,  тепер самостійний.

За даними  у 1889 році в Шепетині було 99 дворів і 804 жителі , діяла в селі церковно-приходська школа.

(Сучасний Свято-Вознесенський храм)

   .

  Згідно третього поділу Речі Посполитої з 1795року  населений пункт включається у склад Російської імперії.. Так вже під час першої світової війни він був обстріляний зі сторони с. Берег артилерією Австрійської імперії.   Тому що був  прикордонним населеним пунктом  , де  квартирували російські вояки, а  для забезпечення  їх продуктами харчування діяла хлібопекарня . Внаслідок цього обстрілу , як згадують старожили, згоріла ціла вулиця біля ставка ( тепер вулиця Молодіжна), адже будинки були дерев’яні, покриті соломою.

    Революційні   події 1917 року виявили своїх прихильників.  Так односельчани   Михальчук Григорій Парфірович,   Марчук Йосип Арсенович,  Метелюк Ксенія Федорівна влилися в ряди Червоної Армії.

   В 1920 році за наслідками Ризького мирного договору територія Західної України, в тому числі і село Шепетин, входить у склад Польщі. Значна частина землі була роздана так званим осадникам та прихильникам поляків.

 У 20-х роках ХХ сторіччя у Шепетині будуються  два водяні  млини на річці Людомирка. Саме за панування Польщі у селі відкривається початкова школа.

   У вересні 1939 року Радянська Армія окуповує наше село  і воно входить у склад Радянського Союзу. Це розділяє думки односельчан,  і під час Другої Світової війни частина з них воює на  стороні СРСР, частина у лавах воїнів УПА.

  Вже у перші дні війни односельчани чинили опір фашистським загарбникам, захищаючи свій населений пункт разом з  20 бійцями Червоної Армії, які загинули. Серед похованих у братській могилі відомі лише майор Власов Кузьма та  уродженець  Росії  (Алтайський крайм. Рубцовськ, вул. Лінійна ,56 Салтиков Федір Дмитрович, 1921 року народження.

Братськка могила

(з фото 1967 р.)

     Після  визволення місцевості від   німецько - фашистських загарбників (березень 1944 року)  у селі відновлюється орган місцевого самоврядування – сільська рада. Очолив її   у 1944 році Стасишин Йосип Степанович , який у цьому ж році загинув.

  По закінченні   Другої Світової війни у село повертаються односельчани які воювали на її фронтах та активно включилися у відбудову повоєнного сільського господарства : Кононюк Андрій Іванович, Кононюк Володимир Пилипович , Пільганський Тихін Лаврінович Прокопчук Петро Прокопович, Михальчук Микола Іванович, Середюк  Андрій Йосипович, Римар Петро Яремович, Стецюк Дмитро Павлович, Іщук Олексій Григорович, Федюк Григорій Федорович, Марчук Йосип Трохимович, Грищук Василь Степанович, Музика Павло Наумович, Капінос Микола Пилипович, Шуршило Касіян Карпович, Панасюк Володимир Петрович, Синюк Константин Іванович, Семенюк Микита Семенович, Надбродний Артем Олексійович

    Кононюк Андрій Іванович

(активний громадський діяч села)      

   Значний слід у розбудову господарства села Шепетин вніс голова сільської ради 1948-1952 рр. – Пільганський Тихін Лаврінович.